Чи страждають соціальні працівники від професійного вигорання?

Професія соціального працівника – одна з тих, де синдром «професійного вигорання» є найбільш поширеним, оскільки фахівець працює у системі «людина-людина» і змушений постійно стикатися з негативними емоційними переживаннями своїх клієнтів та мимоволі зазнавати підвищеного емоційного напруження. Проблема синдрому «професійного вигорання» на сучасному етапі розвитку науки представлена працями таких дослідників, як М. Авраменко, Н. Водоп’янова, Л. Карамушка, А. Лужецька, К. Малевич, Т. Марек, В. Орел, А. Рукавішников, Е. Старченкова, О. Романовська, Т. Ронгінська, О. Фурсенко, та інші. На основі наукового аналізу ми дійшли висновку, що «професійне вигорання» тлумачиться як стан фізичного, психічного і передусім емоційного виснаження, викликаного довготривалим перебуванням в емоційно перевантажених ситуаціях спілкування.

Щоб попередити таке виснаження, слід застосовувати профілактичні дії щодо подолання означеного симптому. Розглянемо індивідуальну технологію профілактики та подолання професійного стресу та синдрому «професійного вигорання», яка складається з декількох послідовних фаз та системи конкретних прийомів.